Ударно-хвильова терапія в травматології та спортивній медицині
Ударно-хвильова терапія зайняла надійне місце у спортивній травматології і стала невід'ємним засобом при лікуванні травм і захворювань опорно-рухового апарату. Перевага цього методу полягає в можливості лікування в глибині тіла пацієнта розташованих патологічних вогнищ без пошкодження шкіри і м'яких тканин. Сеанс лікування триває не більше десяти хвилин, зменшення болю відбувається вже після перших сеансів. Курс лікування складається з трьох, максимум п'яти сеансів, проведених з тижневим інтервалом. При правильному застосуванні ударно-хвильової терапії практично не виникають ускладнення і побічні дії. Нею можна лікувати різні захворювання опорно-рухового апарату, починаючи від дегенеративних запалень м'язів і сухожиль до несрастающіхся переломів кісток.
При застосуванні ударно-хвильової терапії можна уникнути оперативного втручання. І все ж не можна забувати, що ударні хвилі - це фізична енергія, яка при неправильному застосуванні може заподіяти суттєві пошкодження.
Екстракорпоральна ударно-хвильова терапія (ЕУВТ) почала застосовуватися в медицині з 1980 року, коли в Університетській клініці міста Мюнхена було проведено перше успішне дроблення ниркового каменя у пацієнта. Перевага цього методу лікування полягало в тому, що руйнування ниркового каменя проводилося без порушення цілісності тканин організму пацієнта при мінімальних побічних діях. Початкові побоювання, що ударні хвилі можуть пошкодити тканини, через які вони проходять, не підтвердилися. Ударні хвилі, незважаючи на високу амплітуду, проходять через м'які тканини, не пошкоджуючи їх. Вони проявляють свою ударну силу при попаданні на тверді матеріали або на кордоні двох середовищ з різною щільністю.
Крім того, існує можливість фокусувати ударні хвилі і, таким чином, просторово обмежувати зону поширення хвилі, що дозволяє направляти ударні хвилі на певний орган або ділянку тіла пацієнта. Тому ударні хвилі стали застосуються не тільки для дроблення ниркових каменів, але і каменів жовчного міхура, жовчних протоків, підшлункової залози та проток слинних залоз. Ударні хвилі володіють не тільки руйнівною силою, а й здатні стимулювати ряд біологічних процесів. Першим звернув увагу на лікувальне дей-ствие ударних хвиль Вальханов, опублікувавши в 1991 році спільно зі своїм колегою Михайловим результати успішного лікування несрастающіхся переломів кісток кисті та передпліччя (Valchanov, Michailov, 1991). Подальші дослідження показали ефективність ударних хвиль при відкладеннях солей кальцію, при запаленні сухожиль і точок прикріплення сухожиль до кісток, при спастике м'язів і ряді інших захворювань.
Поряд з фокусувати ударними хвилями стали з 1999 року застосовуватися в травматології та ортопедії нефокусірованние ударні хвилі, інакше кажучи, радіальна ударно-хвильова терапія (РУВТ). Ефективність цього методу пояснюється тим, що вогнище запалення при ортопедичних захворюваннях розташований в основному поверхнево і в таких випадках фокусувати хвилі немає необхідності. Особливо успішним виявилося лікування захворювань з поширеними вогнищами запалення, наприклад, при запаленні сухожиль на великому протязі або при спастике м'язів. Істотні технічні зміни зазнала і апаратура. Для лікування хвороб кістково-м'язової системи були сконструйовані апарати з малим ступенем ризику і прості в обслуговуванні.
Дія екстракорпоральних ударних хвиль (УВ) слід розглядати як механічний стрес, здатний викликати біохімічні зміни в клітинах і тканинах живих організмів. Примітно, що при проведенні сеансу ЕУВТ відбувається зниження рівня болю до повного її зникнення до кінця проведеного сеансу.
Наступним ефектом є видиме почервоніння шкіри в зоні аплікації УВ. Гіперемія свідчить про розширення кровоносних судин з відповідним поліпшенням кровообігу і обміну речовин. Це відбувається у всіх м'яких тканинах після впливу УВ. Виходячи з цього ЕУВТ стала застосовуватися для лікування довго не гояться ран і дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (Haupt et al., 1990).
Одним з важливих властивостей УВ є здатність руйнувати осередки відкладення солей кальцію в м'яких тканинах аж до їх повного зникнення (Loew et al., 1995). Механізм дії в даному випадку відрізняється від такого в урології. Якщо в урології метою є руйнування каменю з подальшим виведенням роздроблених частинок через сечоводи, то при лікуванні опорно-рухового апарату головною метою є поліпшення кровообігу. Це веде в свою чергу до підвищення фагоцитозу та розробці, що в кінцевому підсумку забезпечує розсмоктування сольових відкладень.
З допомогою ЕУВТ можна також домогтися загоєння тривало несрастающіхся кісткових переломів. Для цього необхідні хвилі високої енергії, які при попаданні на кістку «освіжають» краю перелому і стимулюють ріст кісткових клітин (Schleberger, 1995). При дослідженні тканин після ЕУВТ було виявлено вростання нових кровоносних судин в зоні лікування, що дозволило цей метод застосовувати при серцево-судинних захворюваннях. Перші експерименти в кардіології дали позитивний результат (Schaden, 2005). Здатність УВ розслабляти м'язи привело до їх широкому застосуванню при лікуванні спазмованих м'язів (тріггерпункти), а також при дитячих спастичних паралічах.
При ряді захворювань опорно-рухового апарату, що виникають при високих спортивних навантаженнях, був потрібний метод лікування, який не має побічних дій і не дає ускладнень. Для цих хвороб ми стали в Інституті спортивної медицини Франкфурта-на-Майні з 1996 року застосовувати ЕУХТ. Лікували в основному шпору п'яткової кістки, кальцифікуючий тендиніт плечового суглоба і епіконділіт плечової кістки (лікоть тенісиста), які і є в даний час стандартним показанням для використання УХ.
Подібне лікування захворювань, викликаних спортивними навантаженнями, зокрема, запалення ахіллового сухожилля, окістя великогомілкової кістки, верхівки надколінка і т.д., принесло хороші результати. Аналіз даних показав, що ЕУХТ на ранніх стадіях захворювань виявилася більш ефективною. У пацієнтів з тривалістю хвороби менше 6 місяців повне одужання склало 62%, а у хворих з тривалістю процесу понад півроку - тільки 40%.
Для успішного лікування необхідно під час лікування знизити спортивні навантаження. У 1996 році перед олімпійськими іграми в Атланті ми лікували членів збірної команди Німеччини, що знаходяться в підготовчому періоді до змагань. При великому обсязі тренувальних навантажень результати лікування були незадовільними. Але ЕУХТ виявилася високоефективної у тих пацієнтів, які знижували обсяг фізичних навантажень аж до повного припинення тренувань.
При лікуванні кальцифікуючий захворювань в області плечового суглоба, вдається відкладення кальцію повністю розчинити. Але розчинення кальцію відбувається повільно. Так, за даними науково-дослідної роботи (Magosch et al., 2003), повне зникнення солей кальцію через 4 тижні після завершення лікування відбулося тільки в 17,6% випадків, через 3 місяці в 44,8% випадків, через 6 місяців в 65,3% випадків, через 12 місяців в 75% випадків. При шпорі п'яткової кістки і кальціфіцірующем тендините болю зникають у 80-85% пацієнтів, як правило, в перші 2-3 тижні. Больовий синдром при цих захворюваннях пов'язаний в основному із запальним процесом в м'яких тканинах плеча. Зняття запального процесу веде до зниження болю і поліпшення рухливості.
У 1997 році ми почали вивчати лікувальні впливу РУВТ. Результати лікування хворих з ліктьовим епікоділітом і шпорою п'яткової кістки, пролікованих радіальної хвилею, були порівнянні з результатами класичної ЕУХТ. У зв'язку з розвитком цього виду УХ з'явилися нові терапевтичні можливості по лікуванню захворювань опорно-рухового апарату. Покращились результати лікування захворювань з великою площею ураження, наприклад, запалення ахіллового сухожилля, окістя великогомілкової кістки і тендопатії надколінка (Sch? Ll et al., 2004).
Особливо успішно РУВТ застосовується при лікуванні тригерних пунктів у м'язах (Bauermeister, 2004). Цей патологічний процес відомий в європейській літературі під назвою міогелози. Американські колеги ввели для цього захворювання термін тріггерпункти (Triggerpoints). Захворювання викликається надмірними фізичними або психічними навантаженнями, а також травмами опорно-рухового апарату. При цьому порушується рівновага нервово-м'язової системи. В місцях контакту нервових закінчень з м'язовими волокнами виникає тривалий спазм м'язового волокна, який викликає хворобливе скорочення частини або всієї м'язи. Найчастіше вражаються м'язи надпліччя і спини, але процес може розвинутися в будь м'язі тіла. Традиційні методи лікування, як масаж, фізіотерапія, голкотерапія і т.д., досить трудомісткі і часто неефективні.
З помощ'ю же ЕУХТ порівняно легко усуваються спазми м'язів і сеанс лікування потребує мало часу. Доктор Еверке (Констанц, Німеччина) вперше почав застосовувати радіальні УХ замість голок для акупунктури. При цьому він використовує аплікатор малого діаметра і активує акупунктурні пункти, завдаючи від п'яти до десяти ударів на кожну точку (Everke, 2006). Успіх терапії порівняємо з класичною голкотерапією, проте краще переноситься дітьми і пацієнтами зі страхом перед голками.
У всіх дотепер опублікованих наукових роботах ЕУХТ визнається як метод лікування з незначними побічними діями та ускладненнями. Описані ускладнення сталися в основному в початковий період застосування УХ для лікування опорно-рухового апарату. В цей період застосовувалися урологічні апарати - літотриптори, які генерували хвилі високої енергії. Техніка проведення сеансу лікування була недостатньо розроблена, застосовувалися хвилі невідповідною енергії або їх кількість перевищувала необхідне число.
Сама процедура ЕУХТ може бути болюча. Рівень болю пропорційний величині застосовуваної енергії, тобто чим вище енергія УХ, тим болісніше процедура. До кінця сеансу біль знижується, лише в поодиноких випадках спостерігалось посилення болю тривалістю до одного тижня. При терапії можуть виникнути крововиливи (від точкових до розміру нігтя мізинця) в зоні аплікації ударних хвиль. Гематоми великих розмірів, як і пошкодження крупних судин і нервів, що не спостерігалися. В літературі описані поодинокі випадки набряку м'яких тканин в зоні нанесення ударних хвиль. У більшості випадків відбувається подразнення шкіри з її почервонінням слід розглядати як позитивне побічна дія, так як це свідчить про поліпшення кровообігу. З реакцій організму загального характеру були описані поодинокі випадки підйому артеріального тиску до 200 мм рт. ст. тетании, пов'язані з гіпервентиляцією легенів. Але з розробкою спеціальної апаратури для лікування опорно-рухового апарату стало можливим застосування хвиль з низькою енергією і описані вище ускладнення при лікуванні УХ стали рідкістю.